Вперше знайдена місяць біля екзопланети

Опубликованно 04.11.2018 15:42

В Сонячній системі відомо вісім великих планет і близько 200 їх супутників. За її межами – близько 4000 планет і супутників – ні одного: аж надто складно їх знайти на таких великих відстанях. Проходячи разом з планетою на тлі своєї зірки, вони вносять дуже слабкий внесок у зміну її яскравості, до того ж проходять по більш складній траєкторії і дають менш чіткий сигнал. Однак якщо Сонячна система не є чимось винятковим в Галактиці, то кількість экзолун має на порядок перевершувати число екзопланет – і рано чи пізно ми навчимося їх спостерігати.

Перший такий приклад дає екзопланета Kepler-1625 b: ще в 2017 році з'явилися дані, що дозволяють запідозрити наявність у неї супутника. Ці спостереження підтвердилися у новій роботі, результати якої опубліковані в журналі Science Advances. Алекс Тічі (Alex Teachey) і Девід Киппинг (David Kipping) з Колумбійського університету повідомляють про виявлення экзоспутника космічним телескопом Hubble.

28 і 29 жовтня 2017 року вчені направили його на Kepler 1625 і спостерігали її протягом 40 годин, у тому числі при 19-годинному транзит планети на тлі зірки. Слідом за цим періодом знайшовся ще один етап слабкого зниження яскравості зірки. А щоб простежити його до кінця, астрономам не вистачило наглядової часу, проте це не завадило пов'язати цей ефект з рухом экзоспутника, що летить за планетою. Крім того, транзит самої планети Kepler 1625 почався помітно раніше розрахункового часу, що, мабуть, вказує на вплив на неї гравітації сусіднього і досить великого тіла.

Всі ці дані Тічі і Киппинг досить впевнено пов'язують з присутністю экзолуны, що отримала назву Kepler 1625b i, або «Нептолуны» (Neptmoon): розміри супутника в десятки разів перевищують всю нашу планету і порівняти з величиною Нептуна. Сама планета у кілька разів важче Юпітера, а маса її місяця складає 1,5% від маси планети. Ці розміри, до речі, змушують багатьох фахівців, як і раніше сумніватися в правильній інтерпретації даних спостережень.

У самому справі, якщо орієнтуватися на Сонячну систему, можливі три сценарії появи супутника: із речовини, викинутої на орбіту внаслідок зіткнення планети з небесним тілом, із захопленого гравітацією планети астероїда або з матерії, що залишилася після утворення планети. Поки що важко уявити, щоб який-небудь з цих механізмів міг спрацювати у випадку супутника настільки вражаючої величини.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що Європа запускає нову місію з дослідження екзопланет.

Категория: Наука