У Сонячній системі знайшли нову карликову планету

Опубликованно 24.12.2019 00:33

Схоже, в Сонячній системі незабаром можуть знову відбутися зміни, пов'язані з перекласифікацією відомих науці тел. На думку вчених, у найближчому майбутньому можливе збільшення числа так званих карликових планет — тіл, з-за яких виникає найбільша кількість спорів в астрономічній середовищі.

Щоб ставитися до карликових планет, за правилами Міжнародного астрономічного союзу тіла Сонячної системи необхідно задовольняти відразу чотирьом критеріям. По-перше, воно повинно обертатися навколо Сонця, при цьому воно не повинно бути супутником однієї з планет. Простір навколо тіла повинно бути «очищено» від інших об'єктів, і, нарешті, тіло повинно бути досить масивним, щоб бути в змозі гідростатичного рівноваги — інакше кажучи, воно має бути відносно круглим.

Усередині Сонячної системи є величезна кількість тіл, задовольняючих першим трьом критеріям, особливо, що знаходяться всередині Головного поясу астероїдів між орбітами Марса і Юпітера.

Всім чотирьом критеріям до останнього часу, вважалося, задовольняли п'ять тіл Сонячної системи — транснептуновые об'єкти Плутон, Еріда, Макемаке, Хаумеа і найменша з відомих карликових планет Церера, що знаходиться в поясі астероїдів.

Однак останні спостереження показали, що до карликових планет варто віднести ще одне тіло – Гигею, четвертий за величиною об'єкт пояса астероїдів після Церери, Вести і Паллади.

До недавнього часу цей астероїд був мало вивчений — астрономи знали, що він має довгасту форму розміром понад 400 кілометрів.

Спостереження, проведені в Чилі на одному з найбільших телескопів світу Very Large Telescope-Дуже великий телескоп), змогли якісно змінити уявлення про форму цього тіла. «Завдяки унікальним можливостям інструменту SPHERE на телескопі VLT, залишається однією з найпотужніших будують зображення систем у світі, ми змогли розглянути форму Гігеї, яка виявилася майже сферичної, — пояснив астроном П'єр Вернацца з Астрофізичної лабораторії в Марселі. — Завдяки цим знімкам Гігея може бути перекласифіковано у карликову планету, найменшу в Сонячній системі».

Згідно з новими спостереженнями, діаметр Гігеї становить понад 430 кілометрів, а період обертання навколо власної осі — 13,8 години. Вчені і раніше знали, що поверхня Гігеї схожа із поверхнею Церери і має таку ж низьку щільність. Однак тепер стало очевидно, що Гігея майже така ж кругла, як і Церера, і тому має повне право теж називатися карликовою планетою.

Чимало здивувало астрономів й інша обставина — відсутність на поверхні Гігеї великих ударних кратерів. Справа в те, що приблизно на одній орбіті з Гигеей знаходиться близько 7 тис. невеликих астероїдів схожого складу. Гігея — найбільш масивна з цих тіл, що належать до одного сімейства. Вважається, що вся група утворилася близько 2 мільярдів років тому, коли удар великого тіла вибив з Гігеї безліч осколків, які вилетіли в навколишній простір.

Схожа подія пережила в далекому минулому Веста, створивши навколо себе аналогічне сімейство астероїдів. Правда, на тілі Вести досі присутні сліди цього бурхливого минулого.

Знімки 95% поверхні Гігеї дозволили виявити лише два дрібних кратера на її поверхні, які не йдуть ні в яке порівняння із «ранами» на поверхні Гігеї. «Жоден з цих кратерів не міг бути викликаний ударом, образовавшим сімейство астероїдів Гігеї, чий обсяг відповідає об'єму тіла діаметром сто кілометрів. Вони дуже маленькі», — пояснив інтригу Мирослав Броз, астроном з Карлова Університету в Чехії.

На допомогу у вирішенні цієї загадки прийшло чисельне моделювання, часто використовуване астрофізиками для опису еволюції різних астрономічних систем.

З його допомогою астрономи показали, що округла форма сучасної Гігеї і наявність поруч з нею роя астероїдів — наслідок сильного лобового зіткнення Гігеї з великим тілом, мали в поперечнику від 75 до 150 кілометрів. Моделювання показало, що це зіткнення, що відбулося 2 млрд років тому, майже повністю рознесло на частини Гигею.

Утворилися після цього осколки, слипшись під дією гравітації, заново сформували Гигею, давши їй майже ідеально круглу форму. «Такі зіткнення між двома великими тілами в поясі астероїдів унікальні для останніх 3-4 мільярдів років», — пояснив Равел Севечек, співавтор дослідження, опублікованого в журналі Nature Astronomy.

Раніше астрономи оголосили про відкриття, яке в черговий раз змусить авторів переписувати підручники астрономії.

З кінця 1990-х років вважалося, що планетою Сонячної системи, що має найбільшу кількість супутників Юпітера, у якого їх в даний час налічується 79 штук. Другим після нього за цим показником був Сатурн, третім – Уран. Однак тепер рекордсменом став саме Сатурн, якому астрономи додали відразу 20 невеликих, раніше невідомих супутників. Тепер їх у нього як мінімум 82 штуки. Нові супутники були відкриті за допомогою телескопа Subaru, розташованого на горі Мауна-Кеа на Гаваях. Виявити об'єкти дозволили нові комп'ютерні алгоритми, застосовані для обробки даних, отриманих ще в 2004-2004 роки.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що астрономи знайшли найвіддаленіший об'єкт Сонячної системи з незвичайною орбітою.

Хочете знати важливі та актуальні новини раніше за всіх? Підписуйтесь на Bigmir)net на Facebook і Telegram.

Категория: Наука